Ні,
піснярем мене ви не зовіть:
Я — горевісник згубленого краю.
Під гуркіт незбагненних лихоліть
Я нашу землю страчену співаю.
Я пригортаю смуток до грудей
І пропускаю через серця рану
Фантомний біль розгублених людей,
Розвіяних, як попіл серед лану.